Олександр Зіновійович Слобода народився 29 січня 1980 року в Луцьку.Зараз працює в продакшн-студії «Правда PRO» відеографом. Освоює режисуру та сценарне мистецтво.
У 2010 році написав свій перший кіносценарій «Ідентифікація» за мотивами біблійної притчі. Цього ж року зняв перший короткометражний фільм за власним сценарієм.
У 2012 році відзняв нову короткометражку «Блудний син», яка, як і попередня кіноробота, входить до циклу під назвою «36 історій».
Нагороди:
«Ідентифікація»
∙ Міжнародний християнський кінофестиваль 2010:
— Найкращий іноземний фільм
∙ Всеукраїнський арт-фестиваль короткометражних фільмів StART FILMS UA:
— Найкращий сюжет
«Блудний син»
∙ Всеукраїнський фестиваль молодого аматорського кіно «DVERY» 2011:
— Диплом «За кращий сценарій» (за кінематографічність задуму)
∙ Міжнародний Інтернет-Фестиваль Незалежного Кіна SpaceLiberty 2011:
— Приз за найкращу режисуру
— Спеціальний Приз журі за новаторський внесок у кіномову імені Юрія Іллєнка
Олександр люб'язно дав згоду порозмовляти з Фестивалем SpaceLiberty і поділився своїми поглядами та планами.
Як і коли з'явилось бажання знімати?
Років 7 тому. Робив різні ролики з фото, потім на "супермильницю" знімав різне відео, монтував, потім було перше весілля друга, потім ще одне, і ще... Згодом зрозумів, що треба пробувати в серйозному напрямку. Так почав знімати ігрове кіно.
Ким Ви хотіли стати в дитинстві?
Ветеринаром (сміється). Бо любив собак (посміхається).
Чому не склалося?
Подорослішав (посміхається). Зрозумів, що не моє, а лише дитячі мрії (посміхається).
Ви вірите у силу дитячої мрії?
Ні, діти навіть не уявляють дорослого життя, там все жартома (посміхається).
Який Ваш улюблений фільм? чому?
Узагалі їх багато. Можу виділити один, з якого почались улюблені, це фільм «Гра». Він, тому що мені подобаються атмосферні фільми з неочікуваним кінцем.
Ви маєте на увазі стрічку Девіда Фінчера?
Так, так. Психологічний трилер — це мій улюблений жанр.
Як Ви ставитеся до творчості цього режисера? Вже встигли переглянути його останню роботу — «Дівчина з татуюванням дракона»?
Хороший режисер, подобається «Бійцівський клуб», а от «Дівчину...» ще не бачив, але, думаю, подивлюсь, хоча друзі казали, що там багато насилля.
Чому знімають римейки? і чи слід це робити? Чи можна вважати римейк нестачею свіжих ідей?
Чому знімають? По-перше, через гроші. Не треба вкладати в нову ідею фільму. А по-друге, щоб оновити сюжет за допомогою сучасного обладнання і можливостей. Чи слід це робити?.. Американцям, можливо, і слід, але нашим точно ні (сміється). Вважати браком ідей можна, але треба дивитись кожен фільм окремо: хто зняв, чому і т.д. Цілі бувають різні.
Світовий кінематограф вже має кількадесят фільмів про блудного сина, як класичних, так і новаторських за своїм сюжетом і підходом. Чим унікальна Ваша робота?
Режисерський задум — унікальний, такого немає навіть у повнометражних фільмах. Є схожі ідеї, де цілий фільм ніби знімає одна любительська камера... але ідеї "Блудного сина" у фільмах немає. Стрічка складається з нарізки різного роду зйомок та сюжетів, по яких ми бачимо історію блудного сина. Можливо я не помітив фільм з такою ідеєю, то буду просто вдячний тим, хто підкаже мені такий фільм, і я відмолюсь від слова "унікальний".
Звідки черпаєте натхнення? Що дає Вам наснагу?
Перш за все, віра в Бога і сам Бог, саме тому я знімаю ігрове кіно, хочу відзняти 36 фільмів по 36 притчах Нового Заповіту, які розповідав Христос. Вважаю гарною наочністю, якщо ці притчі будуть у сучасній інтерпретації.
Над чим працюєте зараз?
Зараз написав літературний сценарій до чергової короткометражки, в найближчий час планую написати режисерський сценарій та шукати зацікавлених у фінансуванні людей.
Чи маєте намір працювати (як режисер, сценарист тощо) над фільмом, не пов'язаним з проектом «36 історій»?
Ну, якщо з'явиться така можливість, то чому б і ні.
Готові були б переїхати, скажімо, до Голлівуду і там продовжувати свою режисерську кар'єру? чи хочете залишитися в Україні?
Ну, якщо на рівні мрій, то є таке (мається на увазі переїзд до Голлівуду), приховувати не буду. Маю мрію пройтись по червоній доріжці Кодака і отримати "Оскара" за фільм. В Америці більші можливості, досвід і т. д. В Україні (як це не прикро констатувати) такого нема і не відомо чи буде... Проте, якщо тверезо подивитись на речі, Америка мені навряд чи світить, тому свою роботу спрямовуватиму на розвиток українського кіно, знаходячись в Україні.
Чи має український незалежний кінематограф майбутнє? Чого йому не вистачає зараз?
З нашою зажерливою і старою (по віку) владою не бачу майбутнього для українського кіно. Хоча, як приватне кіно - воно є. Десь там чи там вистрілюють якісь стрічки, хтось щось знімає, а в державі досі знімають «Лесин край» та «Великий Шевченко».
Побажання Олександра Слободи українським кіноглядачам:
Дивіться нормальне українське кіно.
